Про школу

З 1998 року школа працює
 за семестрово-блочно-заліковою системою навчання,
яка передбачає:

 
  • організацію навчально-виховного процесу за семестрами;
  • вивчення предметів блоками, вичитка предметів за семестрами;
  • тривалість уроку 40 хв;
  • організацію додаткових індивідуальних занять (ДІЗ);
  • розвиваючі та консультаційні ДІЗи;
  • використання уроків різних типів, методу УДО (укрупнення дидактичних одиниць), елементів сучасних інноваційних технологій.

 


 

     Шлях, який ми обрали

( семестрово-блочно-залікова система навчання)

Деякі підсумки впровадження

         Державна  національна  програма   «Освіта   України ХХІ ст.» одним із шляхів реформування освіти бачить реорганізацію роботи шкіл для  відпрацювання і відбору ефективних педагогічних інновацій і освітніх методик.

         Новою організацією навчально – виховного процесу, котра зближує навчальний процес із природними психологічними особливостями людського сприйняття, є семестрово – блочно – залікова система навчання.

І. Традиційна класно – урочна система навчання має ряд суттєвих недоліків:

-                     учні не встигають глибоко осмислити матеріал, який вивчають, через його швидку зміну;

-                     учитель на традиційному уроці у 8-11 класах опитує учнів або пояснює новий матеріал;

-                     щоденно учні вивчають 4-7 різнорідних предметів, а протягом тижня 10-15 предметів;

-                     на перехід від одного предмета до іншого школярі витрачають багато енергії, адже протягом дня кожен наступний урок неначе стирає враження від попереднього, знецінюючи його значимість;

-                     постійна зміна уроків, кабінетів, учителів розпорошує увагу учнів, є однією з причин їхньої підвищеної нервозності, швидкої втоми, низької ефективності навчальної праці;

-                     у другій половині дня учні змушені готуватися до уроків на завтра - а це ще 4-5 предметів; як мінімум, 10 різнорідних інтересів протягом дня - 10 пережитих вражень, які найчастіше між собою не пов’язані

     ( постійний калейдоскоп предметів);

-                     щоденно перед учителем виникають непрості соціально – психологічні проблеми: на кожному уроці перед ним новий клас зі своїми навчальними, віковими і психологічними особливостями, що потребує від учителя високого вміння перебудовуватися. І цей перелік недоліків традиційної класно – урочної системи можна було б продовжити.

       ІІ. Семестрово – блочно – залікова система навчання заснована:

-         на заняттях за семестрами;

-         на концентрованому ( блочному) вивченні окремих предметів;

-         на спарених 40-хвилинних уроках;

-         на проведенні тематичних і підсумкових заліків, семінарів, громадських оглядів знань (ГОЗ), екзаменів, турнірів знавців предмета тощо.

         Навчальні предмети в 5-11 класах ( окрім мов, математики, фізкультури, трудового навчання, музики, образотворчого мистецтва) викладають блоками. Всі уроки в розкладі даються парами. Тривалість пари - 80 хвилин. Між 40-хвилинними уроками – парами – перерви 15 хвилин ( у зв’язку з харчуванням учнів).

 

         ІІІ. Що ж дає семестрово – блочне навчання?

1.     Забезпечення більш цілісного, міцного сприйняття і засвоєння учнями цілого ряду предметів, на виконання яких у навчальному плані відведено

    1-2 години на тиждень.

2.     За багатогодинні заняття одним предметом увага учнів не згасає, а, навпаки, зростає. Блочна побудова дозволяє дитині спокійно працювати над засвоєнням нового матеріалу.

3.     І вчителі, й учні налаштовані на тривалий зв’язок і взаємодію один з одним. Учитель і учень краще пізнають один одного. Учитель має значно більше можливостей для виявлення причин труднощів у навчанні, особливостей працездатності кожного учня.

          4. Ця система дає можливість скоротити кількість предметів у кожному  триместрі. Щодня і щотижня. Кількість предметів, які учні вивчають протягом учбового дня, не перевищує трьох ( інколи чотирьох). Завдяки цьому  зменшується для учнів кількість  домашніх підготовок. Зменшується і обсяг домашніх завдань, бо вчитель багато встигає зробити на уроці.

Вільний час у другій половині дня учні використовують для занять у

      музичних і спортивних школах, у студіях, гуртках, секціях.

4.     Немає так званої “розкачки”: учні продуктивніше працюють, у них розвивається почуття відповідальності, формується здатність до самооцінки.

5.     Є можливість частіше використовувати нестандартні уроки: уроки – семінари, уроки – конкурси, уроки – лекції, уроки – екскурсії, уроки – корекції знань.

6.     Змінюється система контролю як учня, так і вчителя.

7.     З боку санітарно – гігієнічного: легшим став портфель учня. Менше пересувань по школі (“міграція” зменшується вдвічі).

8.     Для вчителів, які працюють у багатьох паралельних класах, за семестрово – блочною системою зменшується вдвічі кількість підготовок до уроків, зменшується кількість учнів у триместрі. Зменшується кількість класних журналів, які вчитель мусить заповнювати.

ІV. Труднощі системи.

1.     Ця система вимагає більшої відповідальності як від учителя, так і від учнів, тому що не дозволяє пропускати заняття. Учням складно швидко надолужити пропущене.

2.     Інколи з’являються складнощі у класних керівників ( у деяких семестрах

     можуть не відбуватися уроки  в своєму класі).

3.     Система письмових перевірок збільшує навантаження на вчителя ( треба  перевіряти кожну роботу кожного учня).

І все ж таки, щорічні опитування учнів, батьків підтверджують правильність переконання  Л.М.Толстого: «Лише той метод викладання правильний, яким задоволені учні».

 

Загальна

 

характеристика системи

 

            Семестровоблочнозаліковий режим навчання ( СБЗН) – це інноваційна система організації навчання, в основному якої покладено вже апробовані форми навчальної роботи, оскільки саме співвідношення цих форм утворює інноваційну систему, систему, в якій  якість як мета і завдання, а також можливості її досягнення суттєво відрізняються від традиційної системи. Основними елементами системи е: семестри, блокове викладання предметів, пятиденний робочий тиждень, спарені 40 - хвилинні уроки, додаткові індивідуальні заняття, тематичні і підсумкові заліки.

Семестровий розклад занять

            Увесь навчальний час розподіляється на 2 семестри ( півріччя).

Блокове викладання предметів

            У середніх і старших класах ( 5-11 ) упродовж кожного семестру викладаються не всі предмети, а лише деякі. При цьому всі предмети відповідно до специфіки розподіляють на блокові і наскрізні. До наскрізних предметів ( які викладають постійно) належить фізична культура, математика, українська мова, іноземна мова, образотворче мистецтво, музика, трудове навчання.

            Технологія блокового викладання предметів допомагає “зануритися” в  предмет, що створює передумови для отримання системних, ґрунтовних, глибоких знань. Окрім   цього,   усувається   перевантаженість   учня   предметами

( частина предметів викладається в різних триместрах ). Зменшується вірогідність такого негативного явища як інтерференція ( накладання) знань, наприклад: в українській і зарубіжній літературах, в російській та українській мовах. Найважливішим досягненням блокового викладання предметів є зменшення непродуктивної взаємодії в системі “вчитель – учень”. Удвічі – втричі зменшується кількість невстигаючих учнів, з якими вчителеві доводиться додатково працювати впродовж семестру. Природно, якість педагогічної взаємодії при цьому підвищується.

П’ятиденний навчальний тиждень

            П’ятиденний навчальний тиждень реалізується для всіх вікових ланок школи на підставі документів Міністерства освіти і науки України ( п’ятиденний навчальний план). П’ятиденний навчальний тиждень дає можливість збільшити час для відпочинку і відновлення сил учнів і педагогів, а також спілкування дітей з батьками. Підвищується виховна роль родини.

Спарені скорочені уроки ( 40 +40 )

            Зважаючи на можливість блокування, всі предмети в середній і старшій ланці викладають парами. Це насамперед вирішує питання оптимізації денного навантаження в умовах п’ятиденки. Три пари з перервами між ними і напівпарами в 10-15 хвилин, що розпочалися о 8.30, закінчуються о 13.10. При цьому за 80-хвилинну пару можна пізнати не менше, ніж за два окремих 45-хвилинних уроки

( зрозуміло, якщо при цьому дотримуватися певних дидактичних, психологічних і методичних принципів). Зокрема, учні готуються до 2-3 предметів замість 5-6, як за звичайної системи. Але, мабуть, найважливішим результатом запровадження скорочених спарених уроків є економія 5 хвилин робочого часу щоуроку ( без втрат під час процесу пізнання!), які пізніше ефективно використовуються у вигляді додаткових індивідуальних занять (ДІЗ).

Додаткові індивідуальні заняття

         У кожного вчителя підраховуються всі п’ятихвилинки від кожного уроку за тиждень ( наприклад, при 18 годинах – 90 хвилин). Накопичений у такий спосіб час планується в  розкладі занять як додаткове індивідуальне заняття (ДІЗ), які проводять після основних уроків. Одне заняття не повинно тривати понад 1,5 годин, крім тих випадків, коли в цей час проводяться екскурсії, тривалі ігри, прийом заліків тощо. Тому кожен учитель, як правило, впродовж тижня має 1-2 додаткові заняття, які використовує для допомоги невстигаючим учням, зміцнення і поглиблення їхніх знань, розвитку інтересу до даного предмета, для здачі і перездачі заліків. Учитель відповідно до навчальних проблем і завдань визначає дітей, яких запрошує на ДІЗ, і розробляє план роботи з ними. Отже, ДІЗ – це внутрішня диференціація, втілена в зовнішню форму! ДІЗ допомагає реально реалізувати принцип двох перемінних Бенджаміна Блума: якщо програми і час для їх засвоєння стандартні, то відмінності в здібностях і  мотивації учнів призводять до різних результатів навченості. Щоб уникнути цього, до перемінної – здібності учня, слід додати другу -  неоднаковий час на засвоєння програми та обсягу педагогічної допомоги для різних учнів. Цей принцип Б.Блум узяв за основу своєї “Моделі повного засвоєння”. Ефективне використання ДІЗ допомагає вирішити проблему невстигаючих і педагогічно занедбаних учнів, сформувати в більшості дітей цілісну систему знань, тобто підготувати до підсумкового заліку.

         З огляду на це, час на проведення ДІЗ враховується при складанні розкладу ( після уроків), а х проведення та якість знань контролює адміністрація школи.

Заліки

         Залік – це особлива форма цілісного контролю знань як за увесь семестровий ( піврічний ) курс – семестровий залік, так і за певними темами наприкінці – тематичний залік. Сумлінна підготовка до заліку і  відповідальне його проведення створює передумови в учнів ґрунтовних знань з певного предмета або його розділу. А обов’язковий тематичний підсумковий контроль сприяє формуванню в учнів свідомого рефлексивного ставлення до своєї навчальної діяльності. Формується установка на активне  досягнення позитивного результату ( заохочення встигаючих, можливість поліпшити свою успішність на ДІЗ або перездати залік). Особливо важливе значення в цій системі має проведення підсумкового заліку, який треба педагогічно і психологічно добре підготувати. Заліки проводять з урахуванням наявних методичних рекомендацій.

         Можливість отримати допомогу вчителя під час ДІЗ, а також перездати залік створюють між учителем і учнями ситуацію взаємної зацікавленості і впевненості в успіху, розвивають стосунки співробітництва. До того ж, семестрово – блочно – залікова система дає можливість у другому триместрі не викладати деякі навчальні предмети ( крім екзаменаційних предметів).

         Отож, така система організації навчального процесу сприяє досягненню більш значимої освітньої мети. Впровадження СБЗН має сенс лише в тому разу, коли педагогічний колектив для досягнення мети не лише змінює організацію навчального процесу, а й використовує будь – які інші наявні можливості.

 

 

Цільова схема семестрово – блочно – залікового навчання

 

Основна мета

1.     Створення в школі комфортних психологічних і фізіологічних умов.

2.     Формування в учнів цілісної системи знань з усіх предметів.

3.     Виховання в учнів сумлінного ставлення до результатів своєї праці.

 

Елементи технології

Мета

1. Семестровий режим

Оптимізація режиму праці і відпочинку учнів і педагогів

2. П’ятиденний навчальний тиждень

Поліпшення фізичного і психічного здоров’я суб’єктів навчально – виховного процесу.

3. Викладання предметів великими блоками.

Оптимізація процесу засвоєння учнями навчального матеріалу.

 Розвиток   інтересу   до  всіх предметів для   ліквідації    вибірковості      між предметами.     Досягнення     ефекту “занурення”.     Зменшення    непро- дуктивних контактів у системі “вчитель – учень”

4. Спарені скорочені уроки

Оптимізація денного навчального навантаження. Ліквідація вибірковості між предметами.

Інтенсифікація пізнавальної діяльності, ефект “занурення”. Економія часу без витрат часу активного пізнання на спареному скороченому уроці.

5. Додаткові індивідуальні заняття

Реалізація    принципів        дифе-ренційованого та індивідуального підходу до учнів.

Профілактика неуспішності.

Виявлення і розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів.

Установлення довірчого діалогічного спілкування між педагогом і учнем.

 

 

 

 

Перспективи розвитку СБЗ

системи навчання

         У ході впровадження СБЗ системи навчання докорінно змінилася методика проведення уроку. Тим більше, що він став спареним.

            Його відрізняє реалізація таких принципів:

 

      1. Принцип підвищення ваги теоретичних знань і глибини матеріалу, що вивчається.

Це висока науковість змісту матеріалу уроку. Вчитель співпрацює з учнями в процесі формування понять, спирається на їхню активність, самостійність.

 

2.      Принцип навчання на високому рівні складності.

Структура уроку та методика його проведення оптимальні. Вчитель уміло

створює проблемні ситуації, розвиваючи мисленнєву діяльність учнів, яка приводить знання у цілісну систему. Вчитель виконує роль посередника, постійно активізуючи інтелектуальну та емоційно – вольову сферу особистості учня, вказує пізнавальну перспективу.

 

3.      Принцип навчання в швидкому темпі.

Урок побудований раціонально. Вчитель використовує інтенсивні методи

роботи, направлені на формування в учнів основних понять. За допомогою розв’язання різних завдань знання переходять в уміння та навички.

 

4.      Принцип свідомого процесу навчання.

На уроці мають місце покладання мети, мотивація, сформована позитивна

установка на діяльність. Учитель сприяє постійній рефлексії учнями процесу пізнання нового матеріалу.

Після   аналізу  першого   року   роботи   по   впровадженню семестрово –

блочно – залікової системи навчання педагоги школи визнали, що сучасний урок став більш гнучким за метою і завданнями, варіативним за формами і методами проведення, різноманітним за технічними засобами, які використовує вчитель.

 Але все ж таки його далеко не завжди можна вважати особистісно

орієнтованим.

 Першим кроком до особистісного навчання буде впровадження блочно –

інтегральної технології у викладанні предметів.

 Такого висновку ми дійшли після аналізу психологічної схеми подання

нової інформації. Спочатку у людини виникає бажання її присвоїти. Цей етап називається мотивацією. Потім – етап формування мети. Після визначення мети людина приступає до планування. Але це планування має стратегічний характер. Щоб здійснити дану стратегію, людина збирає теоретичні відомості, алгоритми, але присвоїти інформацію можна тільки через діяльність.

  Чи   можливо   пройти  всі  ці  етапи   за  один   урок? Так, можливо. Звідси

виникає основний постулат “традиційні методики”. Матеріал вивчають малими порціями.

Ще одна особливість традиційної методики – її орієнтація на середнього

учня. Всі спроби  запровадити  проблемне, програмне навчання тощо  закінчувалися поразкою. І одна з причин – дрібна структура навчального процесу.

   Тому ми вирішили спиратися на концепцію укрупнення дидактичних

одиниць. Мінімальною одиницею навчального процесу є не урок, а блок уроків.

    Блоком уроків називають сукупність уроків з однієї теми; він містить у

середньому 15 уроків, хоче може бути від 3-4 до 40 уроків.

 

Структуру блоку ми взяли у В.Гузєєва:

1.      ВП             – вступне повторення.

2.      ВНМ        – вивчення нового матеріалу ( загальний рівень).

3.      ЗТМ          – закріплення, тренінг – мінімум.

4.      ВНМ         – вивчення нового матеріалу ( додаткові відомості).

5.      РДН          – закріплення, розвивальне диференційоване навчання.

6.      УП            – узагальнююче повторення.

7.      Кон.          – контроль рівня навчальних досягнень.

8.      Кор.          – корекція знань.

Вивченню нового матеріалу великим масивом обов’язково передує

вступне повторення. На цьому етапі виявляється суб’єктивний досвід його попереднього навчання. Значимість цього структурного елемента така велика, що вчителі виділяють його в окремий модуль. Подання нового матеріалу великим блоком дозволяє учням побачити тему в цілому та  простежити зв’язки як всередині теми, так і зовні.

                Після вивчення нового матеріалу на основному рівні вчителі відпрацьовують його з учнями на завданнях мінімального рівня. Причому вміння вирішувати такі завдання  доводяться до автоматизму.  Так проходить наступний етап навчального блоку  - тренінг – мінімум. На  цьому етапі вчителі практикують уроки з багатоступеневим поясненням і  поступовим переходом учнів до самостійної роботи.

               Перш ніж перейти до навчання на більш високому рівні, вчитель знайомить учнів з інформацією додаткового обсягу, яка забезпечує роботу на загальному та вищому рівнях.

                Після цього педагоги переходять до другої частини закріплення, де реалізують ідеї систем завдань, групові засоби організації навчання. Ця частина називається РДН – розвивальне диференційоване навчання. На цьому етапі вдало можна використовувати групове навчання. Вагомим аргументом для  нього вчителі вважають такі психологічні причини: по-перше, провідною діяльністю підлітків є інтимно – особистісне спілкування, а воно реалізується через групу 2-5 учнів; по-друге, провідним мотивом підлітків є самовиявлення в оточенні однокласників. Групове навчання передбачає відмову від діалогу “вчитель-учень” і перехід до “троїстого союзу” ( вчитель-група-учень).

               Дуже часто під особистісно орієнтованим уроком розуміють гуманне, шанобливе ставлення до учня, щоб створити позитивний емоційний настрій класу на роботу. Буває,   вчитель   не  виставляє   низької оцінки, намагається допомогти

слабким учням, широко використовує уроки нестандартні, насичені творчими завданнями. Все це, безумовно, робить урок цікавішим, але його ще не можна вважати особистісно орієнтованим. Суть останнього – не просто створення вчителями доброзичливої творчої атмосфери, а постійне звернення до суб’єктивного досвіду учнів, тобто досвіду їхньої життєдіяльності.

              І найважливіше – визнання самобутності та унікальності кожного учня. Основний задум особистісного орієнтованого уроку в тому, щоб розкрити зміст індивідуального досвіду учнів, порівняти його з набутим.

              Під час організації особистісного орієнтованого уроку професійна позиція вчителя полягає в тому, щоб знати і з повагою ставитися до будь – якого висловлювання учня за темою. В цих умовах учні прагнутимуть висловлювати свої думки, пропонувати свої варіанти, не боятимуться мислити.

            Якщо на традиційному уроці основну увагу вчитель приділяє колективним

( фронтальним ) формам роботи, то на орієнтованому уроці він бере на себе роль координатора, організатора самостійної роботи класу, розподіливши дітей на групи, згідно з особистісними мотивами, що створює максимально сприятливі умови для їх прояву.

            Більшість учителів нашої школи вдало використовують механізми, які дозволяють усім учням почувати себе комфортно. Від самого початку вивчення теми діти сприймають її цілісно. Знають, які контрольні та  самостійні роботи вони писатимуть, які питання винесено на залік. Все це дозволяє планувати свою діяльність під час вивчення теми. З об’єктів навчання вони перетворюються на суб’єктів цілеспрямованої діяльності.

            Те, що вчителі радяться з учнями щодо плану проведення уроку, що кожен учень має змогу обрати рівень роботи на уроці, робить їх дійсно  вільними. право кожного учня перездати будь – яку тему в межах навчального року дає змогу не “карати” “повільних” дітей низькими оцінками, забезпечує контроль та оцінку не тільки результату, а й головним чином, процесу навчання.

            Така трансформація уроку призвела до того, що діти почуваються в школі комфортно, вчаться зацікавлено, з великим задоволенням беруть участь у конкурсах та змаганнях різних рівнів, пишуть та захищають свої наукові роботи.

            Отже, семестрово – блочно – залікова система навчання пропонує змінити стару, невиправдану форму освіти на освіту, яка дійсно сформує  Особистість.